Спіймайте галюцинацію

Chat GPT

1. DTF Magazine запустили 15 березня 2017 року. Онлайн-журнал став продовженням проєкту don’t Take Fake, а його головним редактором на момент запуску був Володимир Волощук. Видання позиціонувалося як медіа про індустрії та бренди. 
2. Перед запуском журналу бренд don’t Take Fake уже мав семирічну (шестирічну???) історію. Фестиваль заснували 2011 року, а станом на 2017-й його відвідували близько 10 000 людей (на 2019 – 15 тис.). За словами засновників, DTF Magazine виник на межі 2016–2017 років, щоб створити контент на решту року, а не лише на день фестивалю (неправильно інтерпретований уривок із джерела “Є один день на рік, у який ми проводимо захід, і 364 дні, у які ми його не проводимо. Треба було заповнювати чимось ефір. Так, на перетині 2016 і 2017 років з’явився DTF Magazine”.)
3.  У 2019 році вийшов третій друкований номер DTF Magazine. Його опублікували 8 вересня 2019 року, а обкладинку створив художник Олексій Кондаков. Тоді журнал почали поширювати не лише в Києві, а й в інших найбільших містах України. 
4. У червні 2024 року журнал повернувся до друкованого формату після тривалої паузи. П’ятий випуск, презентований 28 червня 2024 року, був присвячений українській електронній сцені 2014–2024 років. У ньому, зокрема, опублікували список 30 українських електронних альбомів десятиріччя. Волощук пояснював, що попередній друкований номер виходив ще 2019 року, після чого пандемія та повномасштабна війна перервали регулярний друк. (Це пояснив не Волощук, а написав автор матеріалу)
5. У 2019 році DTF Magazine запустив подкасти разом із MEGOGO. Перший випуск серії про хіп-хоп вийшов 19 серпня 2019 року. Головний редактор Володимир Волощук пояснював, що подкасти мали розповідати про бренди й сучасну культуру на основі найкращих матеріалів журналу. 

КЛОД:
1. Засновниками DTF Agency, DTF Magazine та фестивалю Double Triple Snow Fest є Тарас Євтушенко й Дмитро Соболь, а історія самого проєкту Don’t Take Fake бере початок ще з 2009 року, коли Дмитро Соболь організував перший захід Yard Sale у галереї «Лавра»
2. У 2021 році DTF Magazine запустив великий подкаст-проєкт спільно з Visa, який мав охопити шість українських міст завдяки мобільній подкаст-студії
3. Окрім онлайн-версії, раз на рік виходить спеціальна друкована версія, а до цього останній друкований номер до перерви вийшов у 2019 році — випуски не виходили через пандемію та війну.
4. У червні 2024 року редакція випустила п’ятий друкований випуск, присвячений українській електронній сцені та її ключовим подіям і релізам за 2014–2024 роки, а новий артномер тоді вийшов 8 квітня.
5. Друкований журнал (не уточнено, що саме артномер) був створений спеціально для проєкту «Модуль тимчасовості» (МОТ) — виставкового простору з роботами 28 художників із 10 країн світу, який за три місяці роботи у Києві відвідали близько 30 000 людей.

ГРОК:
1. Запуск і головний редактор. Видання з’явилося на перетині 2016–2017 років (запущено в березні 2017-го) як діджитал-продовження фестивалю don’t Take Fake. Головним редактором став Володимир Волощук, який очолив проєкт одразу після закінчення школи журналістики.
2. Засновники і контекст. Проєкт створила команда don’t Take Fake на чолі з Дмитром Соболем (ідея фестивалю з 2009–2011 років) і Тарасом Євтушенком. Вони розвивали його разом з агенцією DTF Agency.
3. Друковані номери. До 2023 року вийшло вже 4 друкованих випуски за 6 років існування. Четвертий — колекційний артномер «Тимчасовість» (квітень 2023) на 136 сторінках з роботами майже 30 митців (зокрема Ірини Максимової, Діми Красного, Kinder Album, Юрія Болси та ін.). Ціна умовна — 400 грн (розповсюджувався безплатно/за донат) (давали безплатно, донат був добровільний, якщо сподобався журнал).
4. П’ятий номер (2024). У червні 2024 вийшов п’ятий друкований випуск, присвячений українській електронній сцені 2014–2024 років. Він містив список «30 знакових українських електронних альбомів десятиріччя» (на основі опитування близько (у джерелі вказане точне число 60) 60 респондентів) і матеріали про сцену, включно з історіями фронтовиків.
5. Подкасти з 2020 року. У червні 2020-го DTF Magazine разом із ПриватБанком і Visa запустив серію з 11 подкастів про «головних героїв сучасності». Пізніше з’явилися проєкти «Відбудова» (серпень 2022, ведучий Антон Полєсков), «Феномени української культури» (2023, ведучі Анна Цупко, Юрій Самусенко та Аня Білоус) і «Міста і люди» (виходив у 2021-22).

ДЖЕМІНІ:
1. Масштабування бренду: Журнал офіційно запустили у березні 2017 року підприємці Дмитро Соболь та Тарас Євтушенко. На момент старту діджитал-медіа вони вже 7 років займалися розбудовою власного бренду через організацію масштабних подій.
2. Логіка створення: Проєкт є логічним продовженням фестивалю вуличної культури Don’t Take Fake, який Дмитро Соболь вперше провів ще у 2009 році. За його словами, онлайн-журнал створили для того, щоб заповнити інформаційний вакуум протягом тих 364 днів на рік, коли фестиваль не проводиться.
3. Незмінна редакція: Про старт роботи видання публічно оголосили 15 березня 2017 року. З першого дня і до сьогодні головним редактором медіа є Володимир Волощук, який разом із командою засновників розвиває 3ключові напрями компанії (фестиваль, агенцію та власне журнал) (не вдалося перевірити інформацію про три ключові напрямки; теоретично є четвертий).

4. Лімітовані тиражі: Колекційні випуски журналу дуже цінуються за свою ексклюзивність. Зокрема, 10 квітня 2023 року Володимир Волощук презентував спеціальний друкований артномер «Тимчасовість» для мистецького простору МОТ; такі нішеві релізи зазвичай випускаються дуже обмеженим тиражем — близько 300–500 примірників. (не вдалося знайти джерело цієї інформації; у видання нема окремих колекційних журналів; у публікації про випуск артномеру не йдеться про тиражі нішевих релізів)

5. Друковані номери: Попри те, що це онлайн-медіа, команда намагається випускати колекційний друкований журнал 2 рази на рік. Наприклад, 15 жовтня 2024 року під керівництвом Володимира Волощука вийшов 6-й за ліком фізичний номер, який повністю присвятили київському стритвеару.